Глибока стимуляція мозку – досить вивчена процедура, яка допомагає пацієнтам із паркінсонізмом контролювати свої рухи. Зазвичай ця методика використовується для полегшення тремору та ригідності, від яких страждають такі хворі.

Доктор Сабіна Вільгельм та її команда з університету Колорадо стверджують, що цей підхід може мати ширше клінічне застосування, крім лише лікування паркінсонізму. Останні досягнення в галузі глибокої стимуляції тканин головного мозку можуть також допомогти і в терапії таких станів, як:

• обсесивно-компульсивний розлад (ОКР),
• синдром Жиля де ла Туретта,
• депресивний розлад.

Нові інтерфейси «мозок-комп’ютер» реєструють після стимуляції реакцію з боку мозку та автоматично адаптують рівень подальшого імпульсу. Це коригування забезпечує більш точне, персоналізоване лікування, яке може бути придатним для терапії інших захворювань.

Як живуть і почуваються пацієнти з компульсивно-імпульсивним розладом?

Обсесивно-компульсивний розлад включає наявність нав’язливих думок (обсесій), які сприймаються як ненормальні або небажані, та/або нав’язливих дій (компульсій), які повторює людина з певною періодичністю та частотою, щоб зняти напругу. Специфічність симптоматики цього розладу – це сприйняття людиною нав’язливих думок як ознак своєї «ненормальності», страх, що інші сприймуть людину як «божевільну», якщо дізнаються про її/її думки та дії. Тому часто цей розлад супроводжується переживанням сорому, що змушує приховувати симптоми свого розладу від інших, страх звернутися до психіатра, адже “тебе визнають психічно хворим”. Відповідно, часто звернення за допомогою відбувається занадто пізно – за даними американських досліджень у середньому за 7,5 років після появи симптомів.

Іноді обсесивно-компульсивний розлад супроводжується іншими психічними розладами, такими як тривожність чи депресія. При ухваленні рішення про лікування важливо враховувати ці та інші порушення.

Як працює глибока стимуляція мозку?

Це спосіб знизити активність таламусу або блідої кулі без порушення функціональності інших частин мозку. Дана процедура може використовуватися для терапії складних психічних станів, оскільки таламус виконує роль якогось біологічного передавача сигналів, що йдуть від інших частин мозку та до них, включаючи мозочковий мигдалик.

Дослідження, проведені лікарями з одним з пацієнтів – Мокшею Пателем, а також лікарем, які страждають на цей розлад, дали колосальні результати – у нього на 54% зменшилася симптоматика. Це означає, що прояв захворювання перейшов із стадії екстремального обсесивно-компульсивного розладу до помірного діапазону.

Тепер він може їсти та пити на роботі та користуватися громадськими туалетами. Мокша став вести соціальні мережі та більше взаємодіяти з навколишнім світом. Тепер містер Патель прагне освоїти ті заняття, які раніше були йому не під силу у зв’язку з його фізіологічною особливістю. Найголовніше, він починає мати надію на те, що зможе побудувати нове життя, при цьому, керуючись власними цілями та намірами, а не страхом перед наступним рухом.

Зрозуміло, цей метод ще потребує досліджень і перевірок. Однак перші кроки на шляху успішного лікування цього захворювання вже зроблено.