Дивлячись на нинішні можливості медицини та різноманітність дієт, легко припустити, що наша середня тривалість життя (ЗПШ) значно зросла порівняно з нашими предками. Такого висновку можна дійти, якщо читати дослідження про те, що в різні історичні часи люди часом не доживали і до 30 років. Але чи справді ми виграли еволюційний джекпот? Що свідчить про це наука?
Середня арифметична кількість років, прожитих людьми за минулі десятиліття, зросла у всіх країнах. Згідно з даними ООН, людина, яка народилася в 60 роках минулого століття (саме з 1960 року представники ООН почали збирати статистичні дані по всіх куточках світу) могла дожити до віку в 52,5 роки. Наразі СПЖ становить 72 роки.
Палеопатологи стверджують, що попередні покоління жили набагато менше людей 20-21 століття. З одного боку, це цілком логічно, оскільки раніше не було такої медицини, яка дозволяє не лише лікувати, а й віщувати небезпечні захворювання. Однак, з іншого боку, сам факт того, що люди минулих епох харчувалися натуральними продуктами, жили в незабрудненому середовищі без натяків на техногенні катастрофи, може означати, що СПЖ людей у минулі епохи, можливо, була більшою. Тож у чому полягає правда?
Найдавніший світ
Первісним людям доводилося нелегко. Враховуючи повну відсутність медицини, безліч хвороб і часом важкі зовнішні умови (те ж видобуток їжі, льодовиковий період, і т.д.), максимум, до якого вони могли дожити, був вік 25-30 років. Але через деякий час представники епохи стародавнього світу навчилися пристосовуватися до навколишніх умов і розбиратися в тих чи інших змінах у тілі, таким чином започаткував розвиток медицини. Так СПЖ доісторичних людей почала зростати, хоч і дуже повільними темпами, у міру розвитку медицини. Отже, СПЖ людини у найдавнішому світі була надзвичайно низькою. Ситуація почала трохи покращуватися вже у Середні віки.
Епоха Античності та Середньовіччя
Стародавні греки жили близько 30 років, і це незважаючи на те, що вже тоді з’явилися заклади госпіталізації. Така сама ситуація відбувалася і в Римській імперії, де СПЖ становила 32 роки. Чому така невелика цифра, відповісти нелегко, але дані, що наголошують на цьому, взяті з понад тисяч написів на пам’ятниках римських цвинтарів.
З моменту падіння західної Римської імперії на зміну прийшла нова епоха – середньовіччя, яке тривало з 5 століття і закінчуючи 15 століттям. Це, своєю чергою, ознаменувало прихід нового світового порядку, проте цей період відомий як період регресу, занепаду культури та мистецтва проти античністю. Постійні війни та хрестові походи забирали щороку сотні тисяч життів. СПЖ так само залишалася в рамках 30-35 років.
Наступні століття ознаменувалися «чорною смертю» або чумою, яка лише в Європі скосила приблизно третину населення, що становило від 20 до 25 мільйонів людей. Вже в 19 столітті СПЖ почала потихеньку, але правильно рости. Через війну, можна назвати, що СПЖ у середньовіччі трималася досить невисокому рівні.
Сучасний світ
СПЖ у 21 столітті становить близько 83 років для жіночої статі та 78 років для чоловічої. Згідно з вченими, людині 21 століття відведено в середньому 120 років. Але чому ж жителі, вік яких досягає 9-10 десятиліть, вважаються боргами?
Насправді секрет не великий; він полягає у нашому підході до способу життя. Збільшення СПЖ у 21 столітті – це результат не лише розвиненої медицини. На перший погляд банальне дотримання правил гігієни та догляду за тілом, «ні» шкідливим звичкам, позитивне мислення та життя в місцях із чистою екологією може значно продовжити життя сучасній людині: за такого підходу і 120 років не є межею!
Згідно зі статистичними даними, у різних країнах, де вчать культуру ЗОЖ з ранніх років, показники смертності набагато нижчі, ніж у країнах, де це не акцентується. Приклад таких «здорових» країн – це Японія, Швеція, Китай тощо.
Людство довго йшло до такого рівня життя та СПЖ. Це неймовірний шлях – від безлічі хвороб, катаклізмів та поганого побуту до гучних наукових та медичних відкриттів та тієї якості життя, яку ми вже маємо. І ми продовжуємо йти назустріч новим відкриттям та цілям, щоб далі підвищувати якість та тривалість наших життів.
